Nespokojenost Ukrajinek s prací v Česku roste
„Denně se na nás obracejí ženy, které pracují za mzdu hluboko pod minimální úrovní, bez smluv a bez základních pracovních práv. V některých případech jde o moderní formu otroctví,“ tak to vnímá Odborová organizace Pracovníků východní Evropy (OOPVE). „Tolerování vykořisťování uprchlíků a migrantek ničí důstojnost nejen jejich, ale i všech zaměstnanců v České republice.“
Od začátku války na Ukrajině v Česku dočasnou ochranu více než půl milionu lidí. Třetina z nich se už vrátila, přibližně 300 tisíc zůstává. Česká republika tak patří mezi nejvíce zatížené země Evropy, pokud přepočítáme počet uprchlíků na obyvatele.
Rozsáhlý výzkum integrace a adaptace ukrajinských uprchlíků a uprchlic provedla Katedra sociální geografie a regionálního rozvoje Přírodovědecké fakulty Univerzity Karlovy s podporou UN Refugee Agency a organizace Slovo 21.
Podle výsledků se válečné uprchlice – často vzdělané ženy s dětmi – sice rychle zapojily na český pracovní trh, ale převážně v nízkých, podhodnocených pozicích. „Nespokojenost s prací, kterou nyní mají, velmi výrazně narostla,“ upozorňuje sociální geograf Dušan Drbohlav.
Nízké mzdy, nedůstojné zacházení a vykořisťování ze strany některých zprostředkovatelských agentur jsou podle odborů denní realitou. „Příběhy, které slyšíme, jsou alarmující. Od dvanáctihodinových směn bez přestávek po nevyplacené mzdy. A to vše se děje lidem, kteří utekli před válkou.“
OPVE zdůrazňuje, že zapojení do odborové organizace je jedinou cestou, jak se kolektivně bránit proti neférovým praktikám zaměstnavatelů a agentur. Odbory vyjednávají lepší mzdy, zajišťují právní pomoc, chrání zaměstnance před nezákonným propouštěním a pomáhají při orientaci v českých zákonech a úřadech.
„Izolovaný pracovník je snadnou kořistí. Organizovaný kolektiv už ne,“ shrnuje předsedkyně OOPVE.
Zlepšení pracovních podmínek migrantů a migrantek je v zájmu celé společnosti. Pokud se vykořisťování jedné skupiny toleruje, stává se z něj standard i pro ostatní. Chránit svou důstojnost můžeme jen společně!
(ROK)
Незадоволеність українок роботою в Чехії зростає
«Щодня до нас звертаються жінки, які працюють за зарплату значно нижчу від мінімальної, без трудових договорів і без основних трудових прав. У деяких випадках це вже сучасна форма рабства», – так оцінює ситуацію Профспілкова організація працівників Східної Європи (ОППСЄ). «Толерування експлуатації біженців та мігранток нищить гідність не лише їх, але й усіх працівників у Чеській Республіці».
Від початку війни в Україні у Чехії отримали тимчасовий захист понад пів мільйона людей. Третина з них уже повернулася, приблизно 300 тисяч залишаються. Якщо порівнювати кількість біженців із чисельністю населення, Чеська Республіка належить до найбільш навантажених країн Європи.
Широкомасштабне дослідження інтеграції та адаптації українських біженців та біженок провела Кафедра соціальної географії та регіонального розвитку Природничого факультету Карлового університету за підтримки UN Refugee Agency та організації Slovo 21.
За результатами, воєнні біженки – часто освічені жінки з дітьми – хоч і швидко включилися до чеського ринку праці, проте переважно на низькі, недооцінені посади. «Незадоволеність роботою, яку вони зараз мають, значно зросла», – зазначає соціальний географ Душан Дрбоглав.
Низькі зарплати, принизливе ставлення та експлуатація з боку деяких посередницьких агентств, за словами профспілок, стали буденністю. «Історії, які ми чуємо, тривожні: від дванадцятигодинних змін без перерв до невиплачених зарплат. І все це відбувається з людьми, які втекли від війни».
ОППСЄ наголошує, що вступ до профспілкової організації – єдиний шлях колективно захищатися від несправедливих практик роботодавців і агентств. Профспілки домовляються про кращі зарплати, надають правову допомогу, захищають працівників від незаконних звільнень і допомагають орієнтуватися в чеських законах та установах.
«Ізольований працівник – легка здобич. Організований колектив – уже ні», підсумовує голова ОППСЄ.
Поліпшення умов праці мігрантів та мігранток – в інтересах усього суспільства. Якщо експлуатація однієї групи толерується, вона стає стандартом і для решти. Захистити свою гідність ми можемо лише разом!